Великий обман сходознавців: чому професори Гарварда та Оксфорда бояться китайських книг

У розкішних кабінетах західних університетів назріває грандіозний скандал, який загрожує знищити репутацію сотень поважних академіків. Роками публіка вірила, що професори з престижних інституцій Європи та Америки є всезнаючими метрами східної історії, здатними розгадати будь-яку таємницю Китаю, Японії чи Близького Сходу. Проте за фасадом золотих дипломів та величних назв монографій ховається ганебна таємниця: більшість із них практично не читають сучасних досліджень мовами тих країн, які вони нібито вивчають.

Усе починається з елементарного лінгвістичного тесту, який престижні кафедри воліють замовчувати. Вчений, який вважається світовим авторитетом з династії Тан, може роками розбирати фрагмент стародавнього літопису, але виявляється абсолютно безпорадним перед свіжою монографією пекінського колеги, виданою минулого місяця. Як стверджують критики, сучасна східна історіографія давно випередила західні уявлення, розвінчавши міфи сорокарічної давності. Але західний академічний світ просто заплющує очі й продовжує цитувати сам себе в затишному замкненому колі.

Read nextПам'ятаючи Бенджаміна Во: Віра, сім'я та надія у небесному другу карло Акутісі

Ця система нагадує закритий елітний клуб. Західні фахівці охоче запрошують одне одного на фуршети, дарують рецензії та пересилають гранти, повністю ігноруючи реальність. Навіть коли дослідники в Азії б'ють на сполох або здійснюють справжній прорив в аналізі матеріалів, до західного читача це не доходить. Більше того, колосальні помилки, народжені місцевим азійським націоналізмом, також залишаються без відповіді, бо так звані експерти просто не в змозі їх прочитати й проаналізувати.

Публіка розділилася на два безкомпромісні табори. Як емоційно заявив один оглядач, це класична інтелектуальна пиха та колоніальний синдром: Захід звик дивитися на Схід лише як на пасивний об'єкт експерименту, відмовляючи місцевим жителям у праві на власну наукову суб'єктність. Інший коментатор влучно зауважив, що західні грантові комітети карають за оригінальність і просто не стимулюють вивчення складних сучасних східних мов, коли можна красиво переказати англомовного колегу.

Втім, захисники академічної традиції тримають оборону. Як зазначив один із прихильників західних шкіл, західна наука пропонує сувору методологію та захист від шаленого політичного тиску. Інший аргументував, що історики в автократичних країнах часто пишуть під диктовку державної цензури, перетворюючи історію на відверту пропаганду, тому західні фахівці цілком свідомо ігнорують цей токсичний інформаційний шум, тримаючись фундаментальних джерел.

Чи маємо ми справу з вимушеною науковою гігієною, чи це катастрофічний інтелектуальний занепад і відверта лінь?

Ведучі шоу розбирають цю драматичну баталію до найдрібніших деталей у новому випуску подкасту.